ППС "Позитивна атмосфера освітнього процесу"

Соціально-психологічний клімат - це якісний бік міжособистісних стосунків, що виявляється у сукупності психологічних умов, які сприяють або перешкоджають продуктивній діяльності колективу та всебічному розвиткові особистості в групі.

Одним із перших розкрив зміст психологічного клімату В.М.Шепель. Психологічний клімат, на його думку - це емоційне забарвлення психологічних зв'язків членів колективу, що виникає на основі їх симпатії, збігів характерів, інтересів, схильностей. Він вважав, що клімат стосунків між людьми в організації складається з трьох складових. Перша складова - це соціальний клімат, який визначається усвідомленням спільних цілей і завдань організації. Друга складова - моральний клімат, який визначається прийнятими моральними цінностями організації. Третя складова - це психологічний клімат, тобто ті неофіційні відносини, які складаються між працівниками. У цілому, цей феномен прийнято називати соціально-психологічним кліматом колективу організації.  

Психологічний клімат — це стиль, емоційне забарвлення спілкування і взаємодії людей, яке впливає на їхню спільну діяльність; це переважний відносно стійкий емоційний настрій людей в колективі.

 Учнівський колектив — могутній засіб формування особистості, але лише тоді, коли психологічний клімат в ньому позитивний, безконфліктний. Ось чому вивчення психологічного клімату є дуже важливим. Адже він впливає на виховання, гармонійний розвиток особистості учнів, значною мірою зумовлює риси характеру окремих учнів та стосунки в колективі.

Показники позитивної (здорової) соціально-психологічної атмосфери в педагогічному колективі:
1. Згуртованість та організованість. Педагогічний колектив залежно від кількості учнів може налічувати від 10 до 150 педагогів і більше. Керівництво, особливо у великій школі (2500-3000 учнів), є досить складною справою. Адже успіх діяльності кожної школи забезпечує цілеспрямований колектив однодумців, у якому цінують індивідуальність, творчі здібності, характер, інтереси й уподобання кожної особистості. Згуртувати педагогічний колектив не означає «вишикувати всіх за ранжиром», заборонити особисті думки і погляди, виконувати все за командою. Навпаки, у ньому повинно максимально реалізуватися творче начало кожного, але вся різноплановість має узгоджуватися з певною методичною концепцією. У колективі слід чітко сформулювати перелік того, що оцінюється словом «так», а також те, чому потрібно сказати «ні».
2. Єдність офіційної і неофіційної сфер спілкування. Чим вищий ступінь такої єдності, тим ефективніше соціально-психологічна атмосфера в колективі впливає на досягнення педагогічних цілей.
3. Мажорний, життєстверджуючий настрій у колективі, який залежить від самопочуття, сімейної злагоди, результатів роботи, а також від зовнішніх умов (пригнічений колега, необережне слово, недоречна посмішка). Чіткі орієнтири в діяльності школи, кожного вчителя теж стабілізують самопочуття, налаштовують на діловий лад, захищають від емоційного перепаду. Завдяки справедливим універсальним вимогам керівництва настрій стає позитивним фактором працездатності, ініціативності, добрих стосунків між людьми.
4. Атмосфера колективної турботи в педагогічному колективі, взаємоповаги і підтримки, узгодженої взаємодії. Справжні товариські ділові взаємовідносини залежать від співвідношення особистих і колективних інтересів. Безперечно, спільна професійна діяльність формує певну спільність професійних інтересів. Проте, у професійній діяльності інтереси деякою мірою можуть варіюватися. Тому зближення їх інтересів є вирішальним для формування в педагогічному колективі здорової соціально-психологічної атмосфери. На її створення впливають громадська думка, смаки, традиції тощо.
Одним із напрямків реформування освіти, передбачених законами України “Про освіту ” та “Про загальну середню освіту ” і національною програмою “Освіта. Україна ХХІ століття ” є створення умов для професійної діяльності педагогічних працівників, забезпечення їх високого статусу в суспільстві, що вимагає сьогодні від адміністрації навчального закладу спрямування всіх зусиль на реалізацію соціально-психологічних функцій управління, які спрямовані на створення сприятливого соціально-психологічного мікроклімату, формування необхідного для продуктивної роботи педагогічного колективу, колективу однодумців, які пліч-о-пліч розв'язують складну проблему - формування особистості. Важливим аспектом педагогічної управлінської діяльності слід вважати те, що складовими її елементами є як предмети, так і люди, взаємини між якими мають певні ознаки. У першу чергу їхньою характеристикою є рефлексивність (діяння самопізнання, універсальний засіб аналізу свідомості) та ефективність (крайній ступінь хвилювань, переживань, що характеризується бурхливим короткочасним збудженням). Рефлексивність наявна в кожного члена спільної діяльності, тобто це здатність працівника усвідомлювати свої дії та вчинки інших людей, так звані рефлексивні взаємини забезпечують взаєморозуміння в колективі, мають змогу з плином часу знайти компроміс у разі виникнення конфліктних ситуацій.
Соціально-психологічний клімат у школі впливає на рівень сформованості особистості учня, а отже є індикатором успішності.
До основних суб'єктивних ознак сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі у школі належать: можливість для членів колективу вільно висловлювати власні думки під час обговорення питань; відсутність тиску керівника на підлеглих і визнання за ними права приймати відповідальні для колективу рішення; достатня інформованість для членів колективу про його завдання та стан справ під час їхнього виконання; задоволеність належністю до колективу; прийняття на себе відповідальності за стан справ у колективі кожним його членом.
На психологічному кліматі колективу в установі освіти позначаються також взаємини співробітників з тими, на кого вони самі впливають за характером своїх професійних обов'язків. Задоволеність педагогів стосунками з учнями набуває зараз великого значення в зв'язку з демократизацією та гуманізацією навчально-виховного процесу. А для педагога завжди мало значення, як саме ставляться до нього діти. Постійні взаємини педагога з дітьми - одна з найважливіших умов у роботі, вони є могутнім пульсом до вдосконалення майстерності, творчості. А позитивні стосунки з учнями можуть бути компенсуючим фактором, який допомагає педагогу пережити такі негативні обставини, як складні взаємини з колегами та керівником школи, недостатня оплата, віддаленість школи від дому. Тому для педагога важливо знати, що за наявності негативного емоційного стану можна звернутися по допомогу до працівника психологічної служби.
Таким чином, серед різноманітних факторів, що впливають на працездатність людини, найбільший емоційний вплив (позитивний чи негативний) здатні спричиняти міжособистісні стосунки в колективі.

Фактори впливу на формування психологічного клімату
 в освітніх закладах (за Л.М. Карамушкою)
 

 Фактори макросередовища
Особливості розвитку суспільства в конкретний історичний період;
Статус середньої освіти в суспільстві;
Особливості діяльності та стилю керівництва керівних органів управління (обласних, міських, районних, управлінь (відділів освіти);
Соціально-психологічні особливості територіального району, в якому функціонує освітня організація;
Характер впливу вторинних колективів закладів середньої освіти на первинні колективи.

Фактори мікросередовища
Особливості матеріально-економічних, технологічних, санітарно-гігієнічних та організаційно-управлінських умов праці в освітньому колективі;
Особливості формальної структури у колективі та її співвідношення з неформальною структурою;
Стиль керівництва керівника освітньої організації;
Психологічна сумісність членів освітнього колективу;
Психологічна культура керівників та працівників освітньої організації.

     Основними факторами, що впливають на формування соціально-психологічного клімату в учнівському колективі є:

-        взаємини з однокласниками;

-        рівень конфліктності відносин;

-        професійна підготовка вчителів;

-        умови навчання та задоволеність ними;

-        ступінь задоволення характером міжособистісних стосунків вчителів з учнями;

-        особистість керівника, стиль керівництва та задоволеність ними.

Шляхи формування сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі школи є:
• вивчення соціально-психологічного клімату в колективі, (діагностування);
• гнучке регулювання взаємин у колективі, усунення суперечностей між особистими стосунками в системі міжособистісних взаємин;
• удосконалення умов навчання і життя членів колективу(спільне оформлення класного кутка, інформаційних стендів; організація спільного проведення дозвілля);
• удосконалення стилю керівництва з урахуванням особливостей членів класу (колективу);
• Керуватися справедливим універсальним вимогам до учнів класу;
• Виявлення учнів, які впливають на негативний мікроклімат та окремо працювати психологу з ними над розвитком: моральної спрямованості особистості; організаційної єдності; психологічної єдності (інтелектуальна, емоційна і вольова сфери); здатності до самоуправління рефлексії власних вчинків; групової готовності та міжгрупової єдності.
• Розробити пам’ятки учням щодо ефективного спілкування з однолітками;
• Організувати цикл тренінгових занять з розвитку комунікативних здібностей, психологічної культури учнів.

СТИЛІ ВЗАЄМОДІЇ ПЕДАГОГА З УЧНЯМИ

АВТОРИТАРНИЙ

ГУМАНІСТИЧНИЙ

· Дитина – об’єкт педагогічної дії; · Домінування волі вчителя; · Переважає робота з класом; · Звертання на прізвище; · Пасивна позиція учня; · Несприятливий психологічний фон у спілкуванні; · Відсутність права на помилку, самостійні дії дитини; · Безініціативність учнів; · Часте підвищення голосу, метод тиску.

·           Гуманно-особистісний підхід до дитини; ·           Налаштування на взаємодію з учнем; ·           Звертання на ім’я; ·           Орієнтація на вікові особливості розвитку; ·           Дотримання педагогічного такту; ·           Діалогічна взаємодія; ·           Оптимальне прогнозування можливостей учнів; ·           Співпраця, співтворчість з учнем; ·           Гуманні партнерські взаємини; ·           Право учня висловити власну точку зору.

Серед найбільш ефективних способів формування вчителем сприятливого соцільно-психологічного клімату в учнівському колективі слід виділити наступні:

·       створення ситуацій колективного співпереживання значущих для групи подій;

·       привнесення загальнолюдських цінностей в життя колективу;

·       використання колективних ігор;

·       формування традицій групи і обов’язкове їх дотримання;

·       розробка системи морального заохочення учнів;

·       вміння побачити і вирішувати конфліктні ситуації серед учнів;

·       знання обліку індивідуальних особливостей учнів (соматичні, інтелектуальні, психологічні);

·       вміння поділяти і передавати відповідальність.

       Таким чином, створення оптимального психологічного клімату є важливим елементом підвищення результативності навчально-виховної роботи в класі. Сприятливий психологічний клімат сприяє і кращому засвоєнню навчального матеріалу школярем, і повноцінному розвитку його особистості. Cтворення сприятливого психологічного клімату в класі є важливим елементом педагогічної роботи в школі.

Для поліпшення психологічного клімату в дитячому колективі відомий американський психолог Роберт Марзано радить:
 звертатися до дітей на ім’я;
 допомагати дітям відчути свою значущість, що вони визнані як ним, так і ровесниками;
 частіше використовувати виховні та методичні можливості гумору;
 поганий настрій учителя не повинен впливати на дітей;
 оптимістична установка, віра в дитину – запорука позитивного психологічного комфорту в колективі;
 бути щедрим на похвалу;
 педагогічний такт – засіб гармонізації спілкування;
 невимушено розмовляти з учнями про їх інтереси;
 забезпечувати педагогічну підтримку;
 спиратися на сильні сторони дитини;
 контролювати свої відносини з “проблемними” дітьми.

Позитивний психологічний клімат має велике значення, адже:
• забезпечує об'єднання дітей у згуртований колектив;
• надає простір для прояву й розвитку здібностей, інтересів, нахилів;
• сприяє розвитку творчої самореалізації кожної особистості;
• формує кращі морально-психологічні якості;
• підтримує оптимальний тонус психіки;
• задовольняє вимоги психогігієни (не має шкідливого впливу на психіку та психофізичне здоров'я дитини);
• підвищує емоційний тонус, а значить і працездатність дітей.

Кілька ефективних способів, як налагодити мікроклімат у класі:  

 Спосіб 1. Організація загальних колективних справ, спільних переживань 

 ♦ Колективні привітання з днем народжен­ня учнів;

 ♦ Вираження щирого співчуття від імені кла­су в дні сумних подій, хвороби, невдач;

 ♦ Спільні поїздки-екскурсії пам’ятними місцями, походи;

 ♦ Спільне відвідування концертів, вистав;

 ♦ Спільне проведення святкових днів;

 ♦ Спільні творчі гуртки чи літні табори.

 Спосіб 2. Формування гуманних взаєми­н з учнями 

Сигнал доброзичливості — добра усмішка, привітність. Вчитель не має наголошува­ти на різниці в соціальному статусі, віці між со­бою й учнем, а висловлювати свої розуміння доб­розичливо, у формі поради. Необхідно уважно і зацікавлено слухати учнів.

Врахування індивідуальних особливостей шко­ляра (агресивного запалу, мовчазності, вразливості, зам­кнутості), його стану у конкретний момент, його безпосереднього ставлен­ня до вчителя.

Вміння вислуховувати, особливо в хви­лини напруженого нервового стану, який виник у результаті певних неприємностей, непоро­зумінь. Вчителю варто дати зрозуміти, що він вміє зберігати «секрети», адже довірча бесіда по­требує обережності й делікатності.

Шанобливе ставлення до думки інших лю­дей (адже й вчитель може помилятись). Краще діяти методом пе­реконання, а не поспішати з радикальним висловленням своєї точки зору.

Якомога більше позитивних характеристик. Вчителю варто намагатись відгукнутися про учня доб­рим словом, якщо він цього заслуговує. Схва­лення діє сильніше, ніж осуд. Не потрібно забувати, що постійне схва­лювання тих самих людей, протиставлення їхніх успіхів вадам інших сприяє поганому ставлен­ню до них усього класу.

Критика за формою і змістом має орієнтува­тися на шанобливе ставлення до людей. Краще повчати наодинці, говорити конкретно про випадок поганої поведінки. Справедливе ставлення до дитини, повага до її гідності допоможе легко налагодити комунікацію. Варто бути стриманим, не переходити на крик і злість, намагатися не загрожувати суворими заходами тощо. Вчитель має продемонструвати дитині, що віри­ть у неї.